Види єдиноборств
Кудо
Сергій Вишневський
Кудо
68-70 кг
Дем'ян Будза
Кудо
68-70 кг
«Кудо» — сучасне повноконтактне бойове єдиноборство, яка засноване у 1981 році, майстром східних єдиноборств на ім’я Адзума Такасі, на основі його знань про карате кекусинкай, боротьбу дзюдо і тайський бокс. На даний момент «кудо» — це вид спорту, який динамічно розвивається в усіх країнах світу. «Кудо» включає у себе елементи і технічні прийоми з арсеналу карате, дзюдо, англійського та тайського боксу, а також інших видів бойових єдиноборств. Загальними правилами змагань «кудо» дозволені майже всі прийоми боротьби, а також удари руками, ногами, коліньми, ліктями і головою в усі частини тіла, за винятком спини, горла, потилиці і суглобів на злам. У чемпіонатах по «кудо» в Японії дозволені удари в пах при різниці категорій спортсменів більш ніж на 20 одиниць. Разом з цим, за міжнародними правилами «кудо», при різниці між бійцями у 20 одиниць, їм забороняється наносити удари у положенні «цукамі». Поєдинок триває три хвилини. У юнаків, юніорів та жінок — поєдинок триває 2 хвилини, протягом яких дозволені два переходи на боротьбу в партері по 30 секунд кожен. «Кудо» є кандидатом на включення в Олімпійські види спорту.
Рукопашний бій
Олександр Мухін
Рукопашний бій
«Рукопашний бій» — найдавніша форма боротьби з усіх відомих. Більшість культур мають свої особливості, що пов'язані з близьким боєм, а також мають власні методи. Є багато різновидів рукопашного бою, у тому числі бокс та карате. Одними з перших подібних методик вважається підготовка до беззбройного бою у династії Чжоу (Китай) з 1022 до 256 року до н. е. Велике значення рукопашний бій мав у російсько-японській та позиційній війні під час Першої світової. «Рукопашний бій» — має два значення. Перший — бій між суперниками голіруч, лише з використанням можливостей тіла. Цей спосіб існує з найдавніших часів людства. Другий — бій з використанням холодної зброї. Технічний арсенал включає в себе удари руками й ногами, кидки, больові та задушливі прийоми, а також прийоми реанімації. Рукопашний бій це швидка техніка ліквідувати противника. «Рукопашний бій» ділиться на 3 категорії: «спортивний», «поліцейський» та «армійський»
Кікбоксинг
Олександр Тен
Кікбоксинг
68-70 кг
Дмитро П'ятницький
Кікбоксинг
68-70 кг
Владислав Фостенко
Кікбоксинг
85 кг
Влада Кухаренко
Кікбоксинг
«Кікбоксинг» — вид спорту, в якому сполучаються техніка і правила боксу з прийомами східних єдиноборств (удари ногами, підсічки, тощо). Народився у США, оскільки безконтактні поєдинки не влаштовували глядачів, що прагли сильніших вражень, а також самих спортсменів, що бажали випробувати свої сили у реальнішому бою. До того ж правила кікбоксингу дали змогу брати участь у двобоях спортсменам різних напрямів — каратистам, тайським боксерам тощо. Формальна легенда про народження кікбоксингу така. Було вирішено провести поєдинок між багаторазовим чемпіоном світу боксером Мухамедом Алі та чемпіоном світу з карате Антоніо Інокі. Бій закінчився безрезультатно — каратист ліг на спину, а в боксі бити лежачого заборонено. Після цього нібито було вирішено створити новий, більш видовищний вид спорту із вдосконаленими правилами. «Кікбоксинг» здобував популярність у світі, зокрема й завдяки кіно. А надто, що й деякі кікбоксери почали зніматися у фільмах.
К1
Ніджат Валієв
К1
68-70 кг
Олексій Вершинін
К1
85 кг
К-1 — це розділ кікбоксингу, в якому дозволяється наносити удари коліном і по суглобах. У цьому спорті дозволяється удар тильною стороною рукавички з розвороту на 360 ° («бекфіст»), в голову і у корпус. Також спортсмен має право наносити удари під назвою «лоу-кік» — це круговий удар, який наноситься у внутрішню або зовнішню частину стегна суперника. Такі удари знижують швидкість пересування опонента і при хорошому виконанні - травмують нижні кінцівки, що призводить до припинення бою. Серед усіх типів кругових ударів або будь-якого подібного удару, «лоу-кік» дозволений не у всіх правилах кікбоксингу, а лише у К-1. Цей удар дуже швидкий і надстійкий, що дозволяє його включати в будь-які комбінації і починати ним атаку. К-1 вважається найжорстокішим розділом у кікбоксингу.
Тайський бокс
Владислав Григор'єв
Тайський бокс
68-70 кг
Анатолій Шпонарський
Тайський бокс
85 кг
«Тайський бокс», або «муай-тай» — бойове мистецтво Таїланду, що народилося з древнього бойового мистецтва «муай-боран» і схоже з іншими індокитайськими бойовими мистецтвами. Термін «муай» походить від санскритського «мавья» і «тай», в перекладі означаючи «поєдинок вільних» або «вільний бій». У сучасному «муай-тай» можна наносити удари кулаками, ступнями, гомілками, ліктями і колінами - через це муай-тай називають «боєм восьми кінцівок». Від карате або ушу «муай-тай» відрізняє відсутність формальних комплексів (ката, таолу), їх замінюють базові зв'язки з двох-трьох ударів, спаринг і робота на «лапах» і мішках. У «муай-тай» існують два основні стилі: «муай-лак» («твердий бій») і «муай-Кіеу» («франтівськию бій»). Для техніки «муай-лак» характерні тверда, стійка позиція поєднується з надійним захистом, повільними переміщеннями і потужними ударами. Вирішальне значення надається контратаці і бою на ближній дистанції. У зв'язку з цим, даний стиль не дуже популярний в сучасному світі, де простий обмін ударами не вітається, а високо цінується видовищність і тактика бою. Даним вимогам більшою мірою відповідає муай-Кіеу, що будується на хитрощах і ухилах, практично відсутніх в муай-лак. У техніці «муай-кіеу» переважають швидкі пересування, бічні і кругові удари, удари колінами; незважаючи на те, що проведення атак вимагає більше часу, ніж в муай-лак, на силі ударів це не відбивається, так як техніка практично всіх ударів в «муай-тай» будується на вкладенні енергії руху корпуса в будь-який удар, будь то удар рукою або ногою. Сьогодні муай-тай і раніше володіє величезною популярністю як в Таїланді, так і за його межами. Для багатьох тайських чоловіків «муай-тай» - єдиний спосіб вибитися зі злиднів.
Ушу Саньда
Леонiд Ушкалов
Ушу Саньда
85 кг
«Ушу» — у перекладі з китайської буквально означає «бойові мистецтва». Цей термін є точнішим, ніж широко використовуваний термін «ґунфу», який означає «досягнення завдяки великим зусиллям» або «професіоналізм». Може бути сказано, що механік або ремісник мають добре ґунфу стосовно того, як вони здійснюють свою роботу. Так само, про майстра ушу, можна сказати, що він має добре ґунфу у своїй практиці ушу. У широкому змісті, слово ушу відноситься до будь-якого бойового мистецтва у світі, хоча практично, воно найчастіше вказує на китайські бойові мистецтва або сучасне спортивне ушу. Традиційне «ушу» відноситься, переважно, до усього розмаїття китайських бойових мистецтв, які розвивалися протягом усієї відомої історії цивілізації Китай. Багато з цих мистецтв наврядчи можна побачити у сучасних змаганнях з ушу. Традиційне ушу відрізняється від спортивного ушу іншими цілями та задачами. Так, якщо для спортивного «ушу» основна мета, як і будь-якому спорті, - перемога на змаганнях, то традиційне ушу радше треба розглядати як шлях самовдосконалення. Двобій у традиційному ушу називався «саньда». Найточніший переклад цієї назви - неканонізовані удари. Тим самим саньда протиставляється «дуйлянь» - парним комплексам, де усі рухи обох партнерів визначені наперед. «Саньда» — поєдинок не задля змагання, а для тренування, він слугує для здобуття навичок застосування вивченої раніше техніки у реальному бою.У різних школах «саньда» тренують по-різному, можуть просто наносити удари не на повну силу, можуть надягати захисний одяг та битися жорсткіше (наприклад, наносити удари по життєво важливих місцях) без спортивних обмежень. Із розповсюдженням вогнепальної зброї головна функція «ушу» змістилася з техніки нападу та оборони на оздоровлення та самовдосконалення.
Карате
Артем Веклич
Карате
68-70 кг
«Карате» — це бойове мистецтво, що розвинулося з рукопашних китайських бойових мистецтв цюань-фа та мистецтв островів Рюкю. «Карате» — це мистецтво ударів. Удари завдаються як руками (кулаками, ребром долоні, відкритою рукою, ліктями), так і ногами (стопами, колінами). У різних стилях карате також вчать ударам в больові точки та життєво важливі ділянки, використанню захватів, викручуванню суглобів, замкам, утримуванням та кидкам. На початку двадцятого століття було створено чотири стилі карате. Це — «шотокан», «вадо-рю», «годзю-рю» та «сито-рю». Крім цих стилів в другій половині двадцятого століття було створена величезна кількість інших стилів карате , таких як «кьокусін», «ашихара», «косики», «кудо», «фудокан» та інші.Сучасні змагання з карате мають три дисципліни: спаринг, формальні врави або комбінації голіруч та зі двобії зі зброєю. Сьогодення карате — це бойове мистецтво і система самовиховання, що спирається на філософію буддизму.
Записи боїв, актуальні новини та конкурси в наших соцмережах
Підписуйся на наші соцмережі